Цифрова залежність. Що це?

Стійкий і змістовний інформаційний зв'язок із навколишнім середовищем є однією із важливих умов нормальної життєдіяльності людини. В даний час Інтернет відкриває перед людьми практично безмежні можливості доступу до брізноманітної інформації. При цьому створений Інтернетом типовий медіапростір може бути для людини і причиною побудови широкої, багатосторонньої структури досвіду, а, з іншого боку, чинником формування свого роду «віртуальної» реальності, як альтернативи об'єктивній дійсності, та як спосіб втечі від вирішення актуальних проблем.

Інтернет-простір стає активним і безпосереднім фактором, що впливає на розвиток та формування особистості. Блага цивілізації дозволяють людині відчувати себе «всемогутньою», але одночасно сприяють втягуванню в патологічні захоплення, яких не існувало ще десять років тому. Цифрова залежність, як одна з форм девіантної поведінки сьогодні все більше і більше турбує сучасне людство.

Визначення «Цифрова залежність» («Internet Additional Disorder»), як термін наукового дискурсу був введений в 1995 році психіатром А. Голбергом та психологом К. Янг і визначався як «схожість на алкогольну залежність, поведінка зі зниженим рівнем самоконтроля, з небезпекою витіснення звичного життя» .

Професор Е. Хартней (Elizabeth Hartney) описує цю залежність як поведінкову адикцію, при якій людина стає залежною від використання Інтернету чи інших онлайн-пристроїв, як дезадаптивного способу подолання життєвих стресів.

Якщо розглядати витоки досліджень цифрової залежної поведінки, то на початках згадуються Кимберлі Янг. Саме вона в 1994 р. базуючись на ряді досліджень виділила кілька типів комп'ютерної та інтернет залежності за перевагами користувачів: пристрасть до віртуальних знайомств, інформаційна перегрузка (компульсивний веб-серфінг), залежність від комп'ютерних ігор і т. д. Сам термін «залежність», як і набір симптомів, запропонував А. Голдберг у 1995 році.

Наступним став досліджувати дане поняття М. Гриффітс (1997), який включив цифрову залежність в категорію технологічних залежностей, які, на його думку, можуть розглядатися як різновиди поведінкових залежностей і включають в себе такі «ключові» компоненти як «над цінність» (виразність), зміна настрою (mood modification), збільшення толерантності (tolerance), симптоми скасування (withdrawal), конфлікт із оточуючими і із собою (conflict) і рецидив (relapse)» . Дослідження, проведені В. Бреннер, Дж. Морахан-Мартін, К. Шерер та ін. у 1997–1999 р., були спрямовані на виявлення ознак соматичного неблагополуччя у зв'язку з кількістю часу, що витрачається на перебування в Інтернеті. Залежність визначалася наявністю трьох чи більше фізіологічних симптомів.

М. Орзак у свою чергу у 1998 р. розділила симптоматику цифрової залежності на два типи: психологічну та фізіологічну.

Отже, думки американських дослідників щодо цифрової залежності розділились у питанні виникнення залежності. Вони розходяться в визначенні належності її до когнітивного чи соматичного стану.

Проте у них спільним є рішення про те, що цифрова залежність включає у себе різні види залежностей. У свою чергу вітчизняні дослідники чітко дають визначення поняттю та виділяють ряд його ознак. Деякі з них характеризують цифрову залежність як порушення психологічного стану та адекватної взаємодії з реальним світом. Вона також може супроводжуватися порушеннями розумової діяльності та сну. Природа походження цієї залежності дуже схожа на тютюнову й алкогольну, але без прямого впливу на організм. У такої людини наявні певні проблеми в соціумі, наприклад, проблеми в навчанні, негаразди в сім’ї, нереалізована потреба у спілкуванні тощо.